ОФІС ЛОБІСТІВ та НАЗК окреслили для антикорупційних уповноважених межу між легальним лобіюванням і ст. 369-2 ККУ
6 листопада 2026 року відбулася непересічна фахова експертна сесія «Здійснення заходів з виявлення порушень вимог законодавства з питань лобіювання як нова функція антикорупційного уповноваженого». Захід об’єднав зусилля Фундації інституційного розвитку, Національного агентства з питань запобігання корупції та ОФІСУ ЛОБІСТІВ.

У колі професійних спеціалістів — Анни Федоренко, Анастасії Єзерської та Олега Новікова — ми мали нагоду осмислити фундаментальну правову трансформацію, яку переживає наша держава. Як практикуючий адвокат, керуючий партнер Адвокатського бюро «Ірини Шаповалової» та лобіст, зареєстрований у Реєстрі прозорості НАЗК і акредитований в EU Transparency Register, я присвятила свій виступ тонкій, часом майже невловимій межі — анатомії впливу, що відділяє легальне представництво інтересів від кримінально караного зловживання за статтею 369-2 КК України.
Час кулуарних домовленостей, тіньового тиску та неформального GR відійшов у небуття. Сьогодні функція антикорупційного уповноваженого переростає рамки формального обов’язку і стає справжнім мистецтвом захисту корпоративної доброчесності.
Лобіювання — це цивілізований інструмент взаємодії бізнесу й держави, проте він має чітко окреслені кордони. Щоб ваша діяльність перебувала у бездоганному правовому полі, вона мусить спиратися на чотири обов’язкові ознаки: наявність самого впливу, спрямованість на об’єкт, чіткий фокус на предметі та комерційний інтерес бенефіціара.
Варто вилучити бодай один із цих елементів — і правова природа дій докорінно змінюється, наприклад, перетворюючись на конституційне право громадян на звернення чи петицію. Проте щойно керівник підприємства бере до рук фірмовий бланк і, апелюючи до статусу компанії, клопоче про пільги, ліцензії чи регуляторні зміни — це беззаперечне лобіювання. І без офіційної реєстрації в Реєстрі прозорості НАЗК будь-яка взаємодія з державними службовцями стає юридично заблокованою.
Уроки Феміди - чотири знакові прецеденти Вищого антикорупційного суду
Судова практика останніх місяців надіслала бізнесу та державним інституціям тверезий і безкомпромісний сигнал - правосуддя деконструює юридичні ширми й оцінює справжні наміри, контекст переговорів і манеру спілкування, а не витончені формулювання у договорах.
«Ілюзія всевладдя» та ціна порожніх обіцянок (вирок ВАКС від 02.12.2025)
Високопосадовець системи правосуддя, хизуючись дружніми зв’язками у Верховному Суді, пообіцяв посприяти у розгляді касаційної скарги за винагороду у 7 500 доларів США. Коли втрутитися в процес не вдалося, гроші повернули. Захист наполягав, що контакту з суддями не було, а кошти нібито призначалися на потреби війська. Вердикт суду — 3 роки реального позбавлення волі. Злочин за ст. 369-2 КК України вважається закінченим у ту мить, коли особа приймає благо за саму лише обіцянку вплинути. «Торгівля повітрям» і подальше повернення коштів не знімають кримінальної відповідальності.
Крах міфу про «помічника-посередника» (вирок ВАКС від 19.03.2026)
Народна обраниця та її помічниця одержали 11 300 доларів США за сприяння в отриманні дозволів на перетин кордону через систему «Шлях». Посилання захисту на звичайне «сприяння громадянам» суд відхилив. Вердикт правосуддя — по 2 роки реального ув’язнення кожній. Залучення помічників депутатів чи радників як тіньових посередників кваліфікується як змова групи осіб за ч. 2 ст. 28 ККУ і веде на лаву підсудних.
Ілюзія «вирішення питання» під прикриттям договору (прецедент 2026 року)
Адвокат уклав бездоганну з погляду форми угоду про правничу допомогу у справі за ст. 130 КУпАП. Перші 200 доларів США він отримав як офіційний аванс, а решту — 1 300 доларів — вимагав «під засідання», натякаючи на позапроцесуальні домовленості із суддею (хоча жодних контактів із суддею слідство не зафіксувало). У цій справі суд ювелірно розмежував кошти: 200 доларів, підкріплені реальною підготовкою клопотань, визнано чесним гонораром, тоді як 1 300 доларів за створення у клієнта ілюзії «вирішення питання» — кримінальним зловживанням впливом. Реальний зміст переговорів завжди переважає бездоганну форму контракту.
Сувора розплата за кулуарні дозволи (вирок ВАКС від 02.11.2026)
Колишня високопосадовиця профільної державної служби під час негласних слідчих дій погодилася на використання фіктивних підстав для легалізації іноземців і в першій інстанції отримала 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна (станом на 06.11.2026 вирок очікує на апеляційний перегляд). Суд проігнорував процесуальні маскування, зафіксувавши головне — готовність діяти поза межами закону.
Окрему увагу ми приділили деконструкції договорів про «аналітичні» чи «консультаційні» послуги. Коли бізнес оплачує нібито «дослідження законодавства», а після непублічних зустрічей із законодавцями в кодексах з’являються вигідні компанії правки без офіційного листування через канцелярії та відкритих звітів — Феміда розцінює це як фінансування корупційного умислу.
Як антикорупційним уповноваженим захистити свої компанії в цій новій правовій реальності? Я пропоную спиратися на утвердження «Антикорупційного золотого стандарту»:
Жодного «політичного лицемірства»: публічні маніфести компанії про доброчесність мають бездоганно збігатися з її реальними методами взаємодії з владою.
Аудит контрагентів та прозорість договорів: усі зовнішні GR-радники й асоціації повинні мати офіційний статус у Реєстрі прозорості НАЗК, а договори з ними — чіткий предмет і документальний слід без розмитих «представницьких послуг».
Внутрішня антикорупційна експертиза: кожна регуляторна ініціатива, особливо у високотехнологічних галузях, повинна проходити комплаєнс-фільтр і втілюватися у форматі відкритої експертної співтворчості.
В ОФІСІ ЛОБІСТІВ ми керуємося заповіддю: «Не маніпулюйте — надихайте. Вплив, що тримається на порядності, живе довше, ніж будь-яка угода». А на завершення я завжди нагадую одну з моїх найулюбленіших «10 заповідей лобіста»:
«Впливайте так, щоб світ після вас ставав трохи кращим!»
З повагою, Ірина Шаповалова